Alisa Lozhkina
Cosmic Shepherd
Hand sewing and hand embroidery on wool blend felt
2025
Cosmic Shepherd
Hand sewing and hand embroidery on wool blend felt
2025
This work is inspired by a renowned Romanian folk ballad Miorita, remarkable for its archaic magic and poignant contemporary relevance. Mircea Eliade once described it as an expression of the folk spirit of “cosmic Christianity.” Whether or not that is true, the presence of an archaic mystical cosmism within the ballad is unmistakable. I translated this poem into Ukrainian and will complement it with an English version.
M I O R I T A
Translation: W. D. Snodgrass
Near a low foothill
At Heaven's doorsill,
Where the trail's descending
To the plain and ending,
Here three shepherds keep
Their three flocks of sheep,
One, Moldavian,
One, Ungurean,
And one, Vrancean.
Now, the Vrancean
And Ungurean
In their thoughts, conniving,
Have laid plans, contriving
At the close of day
To ambush and slay
The Moldavian;
He, the wealthier one,
Had more flocks to keep,
Handsome, long-horned sheep,
Horses, trained and sound,
And the fiercest hounds.
One small ewe-lamb, though,
Dappled gray as tow,
While three full days passed
Bleated loud and fast,
Would not touch the grass.
"Ewe-lamb, dapple-gray,
Muzzled black and gray,
While three full days passed
You bleat loud and fast;
Don't you like this grass?
Are you too sick to eat,
Little lamb so sweet?"
"Oh my master dear,
Drive the flock out near
That field, dark to view,
Where the grass grows new,
Where there's shade for you.
Master, master dear,
Call a large hound near,
A fierce one and fearless,
Strong, loyal and peerless.
The Ungurean
And the Vrancean
When the daylight's through
Mean to murder you."
"Lamb, my little ewe,
If this omen's true,
If I'm doomed to death
On this tract of heath,
Tell the Vrancean
And Ungurean
To let my bones lie
Somewhere here close by,
By the sheepfold here
So my flocks are near,
Back of my hut's grounds
So I'll hear my hounds.
Tell them what I say:
There, beside me lay
One small pipe of beech
With its soft, sweet speech,
One small pipe of bone
With its loving tone,
One of elderwood,
Fiery-tongued and good.
Then the winds that blow
Would play on them so
All my listening sheep
Would draw near and weep
Tears, no blood so deep.
How I met my death,
Tell them not a breath;
Say I could not tarry,
I have gone to marry
A princess - my bride
Is the whole world's pride.
At my wedding, tell
How a bright star fell,
Sun and moon came down
To hold my bridal crown,
Firs and maple trees
Were my guests; my priests
Were the mountains high;
Fiddlers, birds that fly,
All birds of the sky;
Torchlights, stars on high.
But if you see there,
Should you meet somewhere,
My old mother, little,
With her white wool girdle,
Eyes with their tears flowing,
Over the plains going,
Asking one and all,
Saying to them all,
'Who has ever known,
Who has seen my own
Shepherd fine to see,
Slim as a willow tree,
With his dear face, bright
As the milk-foam, white,
His small moustache, right
As the young wheat's ear,
With his hair so dear,
Like plumes of the crow,
Little eyes that glow
Like the ripe, black sloe?'
Ewe-lamb, small and pretty,
For her sake have pity,
Let it just be said
I have gone to wed
A princess most noble
There on Heaven's doorsill.
To that mother, old,
Let it not be told
That a star fell, bright,
For my bridal night;
Firs and maple trees
Were my guests; my priests
Were the mountains high;
Fiddlers, birds that fly,
All birds of the sky;
Torchlights, stars on high."
Alisa Lozhkina's Ukrainian translation:
МІОРИЦЯ, віща ягниця
(Румунська народна балада)
На високім плаї,
На порозі раю
Глянь-но, три отари
Надолину йдуть.
Їх три чабани ведуть:
Перший молдаванин
Другий угорянин
А третій вранчанин.
Сидить угорянин,
А з ним і вранчанин.
Радяться, змовляються
Третього зловити,
На заході сонця
Молдавана вбити.
Вправний він у всьому
Кращі вівці в нього
І коні кремезні,
І пси величезні.
Маленька ягничка
Біленька сестричка
Три дні галасує,
Їй все не смакує
Овечко білява,
Подружко кудрява,
Чому без упину
Твій плач всюди лине?
Ягничко прекрасна,
Ніжненька, пухнаста,
Тут їжа недобра,
Чи, може, ти хвора?
Чабане миленький,
Збирайся швиденько,
До темного гаю
Жени всю отару.
Там трави дрімучі,
Високі, пахучі,
Там нам насолода
Й тобі прохолода.
Хазяїне добрий,
Хай пес буде поруч,
З усіх найсильніший,
Твій страж найвірніший.
Вже сонце за гори
Сідатиме скоро.
В цей час угорянин
І з Вранчі селянин
Прийдуть, супостати,
Тебе убивати.
Ягничко врочлива,
Якщо ти правдива,
Коли я загину
На цій скорбній ниві,
Скажи тому з Вранчі
Й угорцю лихому
Щоб тіло сховали
В овечім загоні.
Подбай, щоб поклали
Позаду кошари,
Щоб був я навіки
Поблизу отари.
Мені в головах
Скажи, щоб лишили
Сопілку із бука
Ніжно мрійливу.
Із кістки сопілку,
Палку і журливу
І бузинову,
Піснярку грайливу.
Як вітер повіє,
В них стане лунати,
Збіжаться всі вівці
Мене поминати.
Завиє отара,
Заплаче кошара
І сум на весь світ
Насуне мов хмара.
Про вбивство жахливе
Мовчи, моя мила.
Скажи, що побрався,
Навік повінчався
З царівною незбагненною,
Світу нареченою.
Як свайба гуляла,
Зірка з неба впала.
Сонце і місяць
Вінець нам тримали.
Клени та сосни —
Наші звані гості,
Гори синьокрилі —
Священники на весіллі.
Пташки — музики,
Зорі — смолоскипи!
Як матір старенька
Прибіжить, рідненька
Візьметься ридати,
Стане всіх питати:
«Де пастух мій ясний
Юний і прекрасний?
Його личко біле,
Мов молочна піна,
А очі чудесні,
Як далі небесні,
І вуса біляві,
І коси кучеряві.
Ясновидна овечко,
Змилуйся, сестричко.
Розкажи без утаю
Що на вході до раю
Я навік одружився,
Урочисто побрався
З царівною бездоганною,
Красунею незрівнянною.
Не кажи їй, чуєш,
Що за гостей в нас були
Сосни і клени,
А гори величні
Правили за священників.
Що пташина музика грала,
І що на весіллі тому зірка впала.
M I O R I T A
Translation: W. D. Snodgrass
Near a low foothill
At Heaven's doorsill,
Where the trail's descending
To the plain and ending,
Here three shepherds keep
Their three flocks of sheep,
One, Moldavian,
One, Ungurean,
And one, Vrancean.
Now, the Vrancean
And Ungurean
In their thoughts, conniving,
Have laid plans, contriving
At the close of day
To ambush and slay
The Moldavian;
He, the wealthier one,
Had more flocks to keep,
Handsome, long-horned sheep,
Horses, trained and sound,
And the fiercest hounds.
One small ewe-lamb, though,
Dappled gray as tow,
While three full days passed
Bleated loud and fast,
Would not touch the grass.
"Ewe-lamb, dapple-gray,
Muzzled black and gray,
While three full days passed
You bleat loud and fast;
Don't you like this grass?
Are you too sick to eat,
Little lamb so sweet?"
"Oh my master dear,
Drive the flock out near
That field, dark to view,
Where the grass grows new,
Where there's shade for you.
Master, master dear,
Call a large hound near,
A fierce one and fearless,
Strong, loyal and peerless.
The Ungurean
And the Vrancean
When the daylight's through
Mean to murder you."
"Lamb, my little ewe,
If this omen's true,
If I'm doomed to death
On this tract of heath,
Tell the Vrancean
And Ungurean
To let my bones lie
Somewhere here close by,
By the sheepfold here
So my flocks are near,
Back of my hut's grounds
So I'll hear my hounds.
Tell them what I say:
There, beside me lay
One small pipe of beech
With its soft, sweet speech,
One small pipe of bone
With its loving tone,
One of elderwood,
Fiery-tongued and good.
Then the winds that blow
Would play on them so
All my listening sheep
Would draw near and weep
Tears, no blood so deep.
How I met my death,
Tell them not a breath;
Say I could not tarry,
I have gone to marry
A princess - my bride
Is the whole world's pride.
At my wedding, tell
How a bright star fell,
Sun and moon came down
To hold my bridal crown,
Firs and maple trees
Were my guests; my priests
Were the mountains high;
Fiddlers, birds that fly,
All birds of the sky;
Torchlights, stars on high.
But if you see there,
Should you meet somewhere,
My old mother, little,
With her white wool girdle,
Eyes with their tears flowing,
Over the plains going,
Asking one and all,
Saying to them all,
'Who has ever known,
Who has seen my own
Shepherd fine to see,
Slim as a willow tree,
With his dear face, bright
As the milk-foam, white,
His small moustache, right
As the young wheat's ear,
With his hair so dear,
Like plumes of the crow,
Little eyes that glow
Like the ripe, black sloe?'
Ewe-lamb, small and pretty,
For her sake have pity,
Let it just be said
I have gone to wed
A princess most noble
There on Heaven's doorsill.
To that mother, old,
Let it not be told
That a star fell, bright,
For my bridal night;
Firs and maple trees
Were my guests; my priests
Were the mountains high;
Fiddlers, birds that fly,
All birds of the sky;
Torchlights, stars on high."
Alisa Lozhkina's Ukrainian translation:
МІОРИЦЯ, віща ягниця
(Румунська народна балада)
На високім плаї,
На порозі раю
Глянь-но, три отари
Надолину йдуть.
Їх три чабани ведуть:
Перший молдаванин
Другий угорянин
А третій вранчанин.
Сидить угорянин,
А з ним і вранчанин.
Радяться, змовляються
Третього зловити,
На заході сонця
Молдавана вбити.
Вправний він у всьому
Кращі вівці в нього
І коні кремезні,
І пси величезні.
Маленька ягничка
Біленька сестричка
Три дні галасує,
Їй все не смакує
Овечко білява,
Подружко кудрява,
Чому без упину
Твій плач всюди лине?
Ягничко прекрасна,
Ніжненька, пухнаста,
Тут їжа недобра,
Чи, може, ти хвора?
Чабане миленький,
Збирайся швиденько,
До темного гаю
Жени всю отару.
Там трави дрімучі,
Високі, пахучі,
Там нам насолода
Й тобі прохолода.
Хазяїне добрий,
Хай пес буде поруч,
З усіх найсильніший,
Твій страж найвірніший.
Вже сонце за гори
Сідатиме скоро.
В цей час угорянин
І з Вранчі селянин
Прийдуть, супостати,
Тебе убивати.
Ягничко врочлива,
Якщо ти правдива,
Коли я загину
На цій скорбній ниві,
Скажи тому з Вранчі
Й угорцю лихому
Щоб тіло сховали
В овечім загоні.
Подбай, щоб поклали
Позаду кошари,
Щоб був я навіки
Поблизу отари.
Мені в головах
Скажи, щоб лишили
Сопілку із бука
Ніжно мрійливу.
Із кістки сопілку,
Палку і журливу
І бузинову,
Піснярку грайливу.
Як вітер повіє,
В них стане лунати,
Збіжаться всі вівці
Мене поминати.
Завиє отара,
Заплаче кошара
І сум на весь світ
Насуне мов хмара.
Про вбивство жахливе
Мовчи, моя мила.
Скажи, що побрався,
Навік повінчався
З царівною незбагненною,
Світу нареченою.
Як свайба гуляла,
Зірка з неба впала.
Сонце і місяць
Вінець нам тримали.
Клени та сосни —
Наші звані гості,
Гори синьокрилі —
Священники на весіллі.
Пташки — музики,
Зорі — смолоскипи!
Як матір старенька
Прибіжить, рідненька
Візьметься ридати,
Стане всіх питати:
«Де пастух мій ясний
Юний і прекрасний?
Його личко біле,
Мов молочна піна,
А очі чудесні,
Як далі небесні,
І вуса біляві,
І коси кучеряві.
Ясновидна овечко,
Змилуйся, сестричко.
Розкажи без утаю
Що на вході до раю
Я навік одружився,
Урочисто побрався
З царівною бездоганною,
Красунею незрівнянною.
Не кажи їй, чуєш,
Що за гостей в нас були
Сосни і клени,
А гори величні
Правили за священників.
Що пташина музика грала,
І що на весіллі тому зірка впала.